Блог вчителя англійської мови

Серце віддаю дітям.

В. Сухомлинський

   До професії вчителя з повагою ставилися в усі часи. Мабуть, тому, що вчитель – це не просто високоосвічена людина, а насамперед той, хто вміє передати свої знання іншим, пояснити незрозуміле, знайти ключ до здібностей кожного учня.

   Вчитель – артист, роль якого триває не годину і не дві, а довгі роки. Він повністю занурююється у свою роль, живе нею. Вчитель – лікар, який лікує не тільки тіло, а й душу. Вчитель – будівельник. Він будує людські долі. У той же час, вчитель – проста людина. Зі своїми радощами і печалями, проблемами. Він багатогранний і цікавий, добрий і суворий, справедливий і непідкупний.

  Чи планувала я стати вчителем? І чи думала, що моєю роботою буде викладання? Ще в дитинстві я мріяла про те, щоб працювати з дітьми. Вважаю, що люди стають педагогами не тому, що їм подобається ця професія, а тому, що дуже люблять дітей, інших людей і хочуть передати їм якнайбільше життєвого досвіду, добра, позитиву. Саме любов до дітей вплинула на моє рішення в обранні професії.

   Сьогодні вже позаду одинадцять років моєї педагогічної роботи. За цей проміжок часу я зрозуміла, що бути вчителем – це велике щастя. Незважаючи на всі вчительські негаразди, я отримую надзвичайні емоції від великої дитячої радості маленьких перемог. Я відчуваю, що можу порадити, заспокоїти, переконати, налаштувати та підбадьорити. І доказом того, що я на вірному шляху є вогники тепла та людяності в  очах моїх учнів, їхні успіхи та знання у навчанні, їхні щасливі посмішки, коли вони заслужено отримують гарні бали.